100 днів у школі
Ось і школа. Там наш клас.
Він давно чекав на нас.
Ми прийшли усі сюди,
Щоб учитись і рости.
Ми тепер не просто дітки
Шестирічки – неумійки.
Шестилітки – 1-й клас!
Школярі тепер із нас!
Це не вигадка, не казка,
Що тепер я вже школярик.
Ось портфелик мій, будь
ласка,
А в портфелику – букварик.
Є
там ручка, є лінійка
І пенал із олівцями
І щоденник як годиться,
Примостився поруч з ними.
А оцінок ще немає,
Бо почав я вчитись тільки,
Хоч сестричка вже питає
Чи носитиму я двійки?
В мене братик добре вчиться,
І я вчитимусь так само.
Буду
гарним учнем в школі,
Буду
радувати маму.
Ми у школі вже прижились.
Правил добрих ми навчились.
Ось послухайте ви їх.
Ми додержуємось всіх.
( заходить вчитель – треба встати)
Ми «Букварик» почали в вересні вивчати.
І багато встигли ми вже
запам*ятати.
( Скоромовки )
Що писати треба чисто, дуже
добре знає всяк.
Тільки ручка норовиста – не
приборкаю ніяк!
Раз у раз її навчаю, ледь не
плачу од відчаю,
Бо абияк дряпає, наче курка
лапою.
Ой, та ручка! Їй , невірній,
мабуть, всоте говорю:
-
Знай , що я також
настирна,
Я тебе таки скорю!
Кинеш свій поганий норов, не
ганьбитимеш мене,
І мені не буде сором за письмо твоє брудне!
Конкурс «Впізнай , хто
писав».
Був я хлопцем неслухняним,
Неуважним, пустощі любив.
А тепер сміється радо мама:
«Хтось мого синочка
підмінив».
Я тепер слухняний і
не впертий,
Чемним став, себе не впізнаю,
Якщо маю печиво й цукерки,
З радістю я з друзями
ділю.
Пісня
Ми учнями стали, ми стали
дорослі.
Хоч ростом маленькі, хоч
зовсім не рослі.
І мами доросліші також всі
стали,
У ролі учителя вже побували.
Конкурс «Скласти з букв слово» ( батьки і діти )
А чи чули ви, як ми співаємо?
Голосисті, ще й пісень багато
знаємо!
І за це ми вдячні Ганні
Миколаївні.
Пісня
Про перші наші кроки і круті
стежинки
Розкажуть вам, напевно,
веселі смішинки.
Усмішки – смішинки
Вже школярик наш Андрійко,
Та він все іще невмійко.
Бабця застеляє ліжко,
Тато спішно клеїть книжку,
Брат портфелика складає,
Мама ґудзик пришиває…
В хаті гамір, метушня,
Так тепер у нас щодня.
Чистить дід взуття для внука,
Та зітхає: - От безрукий!
І тремтить губа в Андрійка:
- Чи ж я винен, що невмійко?
Конкурс для татусів «Хто швидше одягне дитя до школи»
У нас вдома з одяганням
ніякісіньких проблем,
А у школі слід самому
одягатися бігцем.
Конкурс «Хто швидше зав*яже шнурки»
-
Скажи, Павлику,
скільки мама заплатила за 2 кг
яблук, якщо 1 кг
коштує 2 гривні?
-
Не знаю! Моя мама
завжди торгується.
-
Русланчику, ти
такий великий, а примушуєш свого меншого братика нести свій портфель.
-
Це я його вчу
допомагати старшим.
-
Чому ти вириваєш
аркуші з підручника? – запитує учителька Василька.
-
А я не всі
вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.
-
Скажи мені,
Миколо, твій брат прийшов зі школи?
-
Авжеж.
-
А точно знаєш?
-
Прийшов, бо наша
кішка сховалася під ліжко.
Упіймав дядько на яблуні
хлопчика:
-
Ти що там робиш?
– запитує сердито.
-
Та упало ваше
яблуко, то я його вішав – не розгубився хлопчик.
Ну і мама. Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають –
Смішно і сказать комусь! –
Бо щодня мене питають лиш
одне:
-
Чому й чому?
-
Ти чому образив
Віту?
-
А чому отримав
двійку?
-
А чому прийшов
так пізно?
-
Ти чому в
шкарпетках різних?
-
Ти чому такий
непослух?
-
А чому не стелиш
постіль?
-
Ти чому цей вірш
не учиш?
-
А чому портфель
без ручки?
-
І чому такий
синець?
Ох, настане мій кінець.
Не поясниш їм ніколи,
Хоч би й дуже захотів…
Треба їх віддать до школи –
Хай питають вчителів.
Так сталося, що наше свято
Збіглося із святом тата.
Тому татусів наших ми хочем
привітати
Зров*я і щастя усім побажати.
Дорогий, хороший, рідний
тату!
Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний
тату!
Як чудово, що у нас є ти!
( Діти вручають подарунки )
Бачу тут сидять із нами
Наші татусі і мами,
Бабусі і дідусі, всі прийшли
на свято, всі.
Ви мене любіть, рідненькі,
Бо я ще такий маленький.
Хочу бути на вас схожий
Як і ви, такий же гожий.
Немає коментарів:
Дописати коментар